ГО «Пам’ять і справедливість» рішуче засуджує демонстративний акт вандалізму, вчинений польським політиком Ґжеґожем Брауном щодо українського місця пам’яті у Бялистоку Грубешівського повіту.
Він публічно, під телекамери, молотом нищив державний герб України та імена українців на місці їхнього поховання, які загинули у 1946 році в боротьбі з совєцкім НКВС.
Ми розцінюємо дії Ґжеґожа Брауна як свідому політичну провокацію, спрямовану на розпалювання ворожнечі між українцями і поляками. Незалежно від того, ким він сам себе називає, сьогодні Браун фактично діє як російський агент впливу, адже робить саме те, чого прагне москва: перетворює складні сторінки українсько-польської історії на інструмент сучасної ненависті та намагається посварити два народи в умовах російської війни проти України.
Польська влада, правоохоронні органи та політичний клас мають продемонструвати, чи діє у Польщі закон однаково для всіх, чи політик може публічно, перед камерами, нищити українське місце пам’яті й перетворювати вандалізм на політичне шоу.
Наша організація наголошує, що це далеко не перший випадок нищення українських місць пам’яті на території Польщі. За останні роки там зафіксовано численні випадки руйнування та осквернення українських могил, пам’ятників і пам’ятних знаків. Лише у 2014–2017 роках було зафіксовано щонайменше 15 таких випадків.
При цьому зруйновані українські меморіальні об’єкти польська держава не відновила. Окремі пам’ятні знаки українцям доводилося відновлювати власними силами.
Водночас в Україні є численні польські кладовища, меморіали, пам’ятники та місця національної пам’яті. Українська держава забезпечує їхнє збереження.
Тому ми ставимо польській державі пряме запитання: чому принцип взаємності, про який так багато говорять у Варшаві, не діє, коли йдеться про українську пам’ять у Польщі?
Якщо Польща справедливо вимагає від України поваги та належного захисту польських поховань, меморіалів і пам’ятників, вона зобов’язана забезпечити такий самий захист українських могил і місць пам’яті на своїй території.
Ми переконані: повага до могил і місць поховань має бути взаємною і безумовною. Історичні суперечки вирішують історики, дипломати та державні інституції, а не політики з молотами.
Очікуємо від польської держави не лише слів засудження, а конкретних дій: правової оцінки вчинку Ґжеґожа Брауна, притягнення винних до відповідальності та відновлення знищеного українського місця пам’яті.
Українсько-польські відносини не можуть будуватися на принципі, за яким польська пам’ять є недоторканною, а українську можна безкарно нищити.
Не може бути двох стандартів пам’яті: одного — для поляків, іншого — для українців.
Пам’ять має бути взаємною.
Повага має бути взаємною.
Закон має бути однаковим для всіх.
