Олені Русин було лише 7 років, коли її разом із родиною депортували з лемківського села Мощанець у Збараж.
У своїх спогадах вона розповідає про воєнне дитинство, прихід німецьких військ, спалені будинки та вимушене переселення. Також пані Олена згадує непростий початок нового життя в Збаражі та ділиться лемківськими звичаями й традиціями, які зберігались у її родині.
Спогади записані в рамках некомерційного проєкту “Пам’ять Збаражчини”, що зберігає історії життя мешканців Збаражчини. Вони створюють відеоархів спогадів, щоб майбутні покоління могло побачити й почути своїх предків і земляків.
